Пілонідальна кіста куприка: симптоми та лікування

98

«Пілонідальна кіста куприка не лікується консервативно — єдиний спосіб позбутися її назавжди є хірургічне видалення».

Біль і набряк між сідницями, що посилюються при сидінні. Невелика ямка або отвір у міжсідничній складці, з якого іноді виділяється рідина. Саме так виглядає і проявляється пілонідальна кіста куприка — захворювання, про яке соромляться говорити, але яке зустрічається набагато частіше, ніж здається.

Пілонідальна кіста не є небезпечною для життя, але без лікування вона нагноюється, утворює нориці і перетворюється на хронічне захворювання з частими рецидивами.

Що таке пілонідальна кіста куприка

Пілонідальна кіста куприка — це порожнина в підшкірній клітковині міжсідничної складки, що містить волосся, шкірне сало і злущені клітини епідермісу. Вона розташована між сідницями, зазвичай на рівні куприка.

Офіційна назва — епітеліальний куприковий хід. Код за МКХ-10: L05 — пілонідальна кіста і пазуха. Назва походить від латинського pilus (волосся) і nidus (гніздо) — буквально «гніздо з волоссям».

Форма	Прояви	Стан	Тактика
Без абсцесу (хронічна)	Мінімальний дискомфорт, виділення	Ремісія	Планова операція
З абсцесом (гостра)	Біль, набряк, гній, температура	Загострення	Термінове розтин або операція
Нориця	Хронічний отвір з виділеннями	Ускладнення	Радикальна операція

Причини пілонідальної кісти

Механізм утворення пілонідальної кісти пов’язаний з проникненням волосся в шкіру і формуванням порожнини навколо нього. Сприяючі фактори:

1. Густе і жорстке волосся на тілі — відламані волосини під тиском проникають у шкіру міжсідничної складки.
2. Сидячий спосіб життя — тривале сидіння підвищує тиск і тертя в міжсідничній зоні.
3. Надмірна вага — збільшує глибину міжсідничної складки і тертя.
4. Чоловіча стать — чоловіки хворіють у 3–4 рази частіше через більш виражений волосяний покрив.
5. Вік 15–35 років — пік захворюваності, пов’язаний з активністю сальних залоз.
6. Недотримання гігієни — накопичення волосся і забруднень у складці прискорює утворення кісти.
7. Спадкова схильність — особливості будови шкіри і волосяного покриву передаються у спадок.

Симптоми пілонідальної кісти

Симптоми залежать від стадії і форми захворювання. Хронічна кіста без нагноєння і гостра з абсцесом проявляються по-різному.

Основні симптоми пілонідальної кісти:

• одна або кілька ямок або отворів у міжсідничній складці — первинні отвори епітеліального ходу;
• періодичні незначні виділення з цих отворів — слиз, сало, іноді з домішкою крові;
• дискомфорт або легка болісність при тривалому сидінні;
• почервоніння і ущільнення шкіри навколо отворів;
• при загостренні — наростаючий біль, набряк і почервоніння між сідницями;
• поява гнійного виділення або флуктуації (відчуття рідини при пальпації) при абсцесі;
• підвищення температури тіла при нагноєнні.

На фото пілонідальної кісти видно: один або кілька дрібних отворів у міжсідничній складці, іноді з виступаючими волосинами. При абсцесі — яскраве почервоніння і набряк.

Пілонідальна кіста з абсцесом

Пілонідальна кіста з абсцесом — найбільш болісна і термінова форма. Вона виникає, коли бактерії проникають у порожнину кісти і спричиняють гнійне запалення.

Симптоми гострого абсцесу: різкий наростаючий біль у міжсідничній ділянці, що не дає сидіти і ходити; виражений набряк і почервоніння; підвищення температури до 38–39°C; загальна слабкість і нездужання; при самовільному розкритті — виділення гною.

Пілонідальна кіста куприка з абсцесом потребує термінового звернення до хірурга. Без лікування абсцес може поширитися на навколишні тканини і ускладнитися флегмоною — розлитим гнійним запаленням.

Самостійно видавлювати, прогрівати або прикладати компреси при абсцесі категорично не можна.

Пілонідальна кіста без абсцесу

Пілонідальна кіста без абсцесу — хронічна форма. Вона може існувати роками, даючи лише незначний дискомфорт і мізерні виділення. Деякі пацієнти навіть не підозрюють про діагноз до першого загострення.

Хронічна кіста виглядає як одна або кілька дрібних ямок у міжсідничній складці. Шкіра навколо може бути злегка ущільненою. Без нагноєння вона не болить і не заважає повсякденному житті.

Але хронічна форма — не привід відкладати лікування. Без операції кіста рано чи пізно загостриться, а при тривалому існуванні — утворює нориці і розгалуження, що значно ускладнює хірургічне втручання.

Діагностика пілонідальної кісти

Діагностика пілонідальної кісти зазвичай не становить труднощів. Досвідчений хірург або колопроктолог встановлює діагноз при огляді: характерні первинні отвори у міжсідничній складці є патогномонічною ознакою.

При хронічній нориці або підозрі на розгалуження ходу додатково призначають зондування нориці, фістулографію (рентгенографія з контрастом), УЗД м’яких тканин.

Диференціальну діагностику проводять з парапроктитом (гнійне запалення навколо прямої кишки), фурункулом сідниці, остеомієлітом куприка.

Лікування пілонідальної кісти

Консервативне лікування пілонідальної кісти — антибіотики, мазі, примочки — не усуває кісту. Воно може тимчасово зменшити запалення при абсцесі, але не позбавляє від захворювання. Єдиний радикальний метод — операція.

Методи хірургічного лікування пілонідальної кісти:

1. Розтин і дренування абсцесу — екстрена процедура при гострому нагноєнні. Хірург розкриває гнійник і дренує його. Це не радикальне лікування — після стихання запалення потрібна планова операція.
2. Відкрите висічення з відкритим загоєнням — кісту і всі ходи повністю видаляють, рану залишають відкритою. Загоєння займає 4–8 тижнів. Рецидив мінімальний.
3. Закрите висічення з первинним швом — після видалення кісти рану зашивають. Загоєння швидше — 2–3 тижні, але ризик рецидиву вищий.
4. Методика Каридакіса або Баскома — переміщення шкірно-підшкірного клаптя для закриття дефекту. Зміщує шов від міжсідничної складки, знижуючи ризик рецидиву.
5. Лазерне лікування — лазерна абляція вмісту кісти через мінімальний розріз. Менш травматична, коротше відновлення. Ефективна при невеликих і неускладнених кістах.

Операція при пілонідальній кісті

Операція при пілонідальній кісті — планова і зазвичай нескладна процедура. Проводиться під місцевою або спінальною анестезією амбулаторно або з коротким перебуванням у стаціонарі.

Яку операцію обирають: при невеликій кісті без ускладнень — закрите висічення або методика Каридакіса. При великих кістах, нориці або рецидиві — відкрите висічення з відкритим загоєнням, яке хоча і довше загоюється, але дає найменший відсоток рецидивів.

Рецидив після операції можливий при неповному видаленні ходів або при порушенні гігієни після втручання. Загальний рівень рецидивів — 5–15% залежно від методу.

Після операції та профілактика

Відновлення після операції при пілонідальній кісті залежить від методу. При відкритому загоєнні — регулярні перев’язки протягом 4–8 тижнів. При закритому шві — зняття швів через 10–14 днів.

Рекомендації після операції і для профілактики рецидиву:

• регулярно видаляти волосся в міжсідничній складці — гоління або лазерна епіляція знижують ризик рецидиву;
• підтримувати ретельну гігієну зони куприка;
• уникати тривалого безперервного сидіння в перші місяці після операції;
• носити вільний одяг, що не натирає міжсідничну зону;
• знизити надлишкову вагу — зменшує тиск і тертя;
• при першому дискомфорті або появі виділень після операції — звернутися до хірурга.

«Чим раніше звернутися до хірурга при пілонідальній кісті — тим простіша операція і тим менший ризик рецидиву».

Пілонідальна кіста куприка — лікована хвороба. Сучасні методи операції дозволяють видалити її радикально і повернутися до звичайного життя за кілька тижнів. Відкладати лікування через сором або страх — не варто: з часом кіста тільки ускладнюється, а операція стає складнішою. Зверніться до хірурга або колопроктолога — і вирішіть цю проблему раз і назавжди.