НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІЇ

Ефективність застосування інфліксімабу у хворих з середньо-важким виразковим колітом без попереднього призначення базової терапії

Виразковий коліт (ВК) – хронічне запальне захворювання, яке викликає протяжне враження слизової оболонки товстої кишки без гранульом при біопсії, вражає пряму та різного ступеню товсту кишку та характеризується ремітуючим перебігом з періодами загострень [2].

Він займає одне з провідних місць у структурі захворювань шлунково-кишкового тракту [3].

Эффективность начального лечения инфликсимабом без предшествующей традиционной терапии у пациентов с умеренным и тяжелым язвенным колитом

Антитела против опухолевого некроза фактора-альфа (TNFα) используются у пациентов с умеренным и тяжелым язвенным колитом (UC), которые либо невосприимчивы к или не переносят традиционной терапии (КТ) с аминосалицилатами и кортикостероидами.

Уровень сыворотки tnfα в качестве показателя ремиссии лечения инфликсимабом у пациентов с умеренным и тяжелым язвенным колитом
Целью исследования было попытаться определить оптимальную продолжительность лечения инфликсимабом (IFXt) у пациента с умеренным или тяжелым язвенным колитом (MSUC); корреляция между исходным уровнем сыворотки TNFα (lTNFα) и полученным ответом на лечение; для оценки эффективности INFt для пациентов с MSUC без использования ранее традиционной терапии (КТ).

Кислотозалежні захворювання у хворих на метаболічний синдром: невирішені проблеми і сучасні можливості лікування

У структурі гастроентерологічної патології особливе місце належить гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ), яка на сьогодні є безумовним лідером серед кислотоза-лежних захворювань. Значна поширеність ГЕРХ і збільшення кількості атипових її виявів в останні десятиріччя привертають пильну увагу як науковців, так і лікарів-практиків.

У різних країнах світу, незалежно від рівня розвитку економіки, спостерігається зростання захворюваності на ГЕРХ, що призводить до збільшення кількості звернень пацієнтів до медичних закладів. Так, у США на ГЕРХ страждають 20 млн осіб, у Європі — 50 млн.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 8

Харчова алергія (ХА) – стан підвищеної чутливості організму до харчових продуктів, який характеризується розвитком клінічних реакцій непереносимості їжі, опосередкованих участю імунної системи.

ХА може виникнути після прийому практично любого харчового продукту. Проте, існують продукти харчування, які мають виражені алергізуючі властивості і мають слабку сенсибілізуючу здатність. Більш виражені сенсибілізуючі властивості мають продукти білкового походження, які вміщують тваринні та рослинні білки, хоча прямого зв`язку між вмістом білка та алергенністю продуктів немає.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 7

Абдомінальні ішемічні синдроми, як правило, пов’язані з внугрісудинним погіршенням кровотоку в басейні черевної аорти. Внутрішній діаметр черевної аорти може зменшуватися внаслідок атеросклеротичного процесу, або запального набряку її стінки. Останнє спостерігається при неспецифічному аортоартерііті черевного відділу аорти. Здебільшого – це хвороба молодих людей.

В патогенезі цього важкого недугу необхідно враховувати, що запалення розповсюджується на всі шари судинної стінки по типу панартерііту. Тому в початковій стадії (достенотичній) основною причиною окклюзійних ішемічних проявів є наявність запального компоненту, яка обумовлює різке потовщення аорти у вигляді “муфти”.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 6

Хронічний панкреатит – поняття, що характеризує хронічне запальне ушкодження тканини підшлункової залози із деструкцією екзокринної паренхими, її атрофією, фіброзом, і, принаймні на пізніх стадіях, деструкцією ендокринної паренхими. Захворювання має фазово-прогресуючий перебіг з періодичними атаками гострого панкреатиту, відповідального за рецидивуючий біль, що нерідко являється єдиним клінічним синдромом (Марсельсько-Римська класифікація, 1989р.).

Обґрунтуванням диференційованої терапії є патогенетична спрямованість на ланцюги патологічного процесу. Так, у випадку ХП зовнишньосекреторної недостатності підшлункової залози необхідні заходи, що поліпшують місцеву трофіку, кровообіг і активують ферментативну діяльність, так як при хронічному панкреатиті (фіброзний, кістозний) з синдромом зовнішньосекреторної недостатності розвивається ентеральний симптокомплекс.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 5

Загальність принципових питань застосування терапії дозволяє сумісне викладення уражень біліарної системи, об’єднаних наявністю спільного фактора – запалення жовчних ходів. Це стосується хронічних холециститів, в тому числі калькульозних, холангітів, що можуть мати різні чинники виникнення, або бути пов’язаними з рядом умов (вогнища інфекцій, дискінезії жовчних ходів).

Хворі на хронічні холецистити скаржаться на біль в правому підребір’ї. Характер больового синдрому залежить від типу супутньої дисфункції жовчних ходів. Всі хворі відмічають наявність періодичних підвищень температури тіла, нетривалих, найчастіше до 37,2 -37,4 °С. В таких випадках необхідно виключити гострий холецистит, хронічний холангіт.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 4

Хронічний гепатит – це запальне захворювання печінки, що триває більше 6 місяців, причому маркером запалення є біохімічний синдром цитолізу (гіперферментемія – АЛТ, ACT).

Скарги хворих на хронічні гепатити на відміну від результатів спеціальних досліджень для вибору і контролю ефективності терапії практичного значення не мають. Це пов’язане з тим, при даній патології виявляються симптоми загального характеру, що відносяться до астенічного, диспепсичного і больового синдромів. Здебільшого пацієнтів турбує, швидка втомлюваність, зниження працездатності, порушення сну, нервозність, зниження апетиту, нудота, ниючій біль або відчуття важкості в правому підребір’ї. У ряді випадків, навіть при наявності активного запального процесу, хворі можуть зовсім не скаржитись, а незначні ознаки ураження печінки, що виявляються при опитуванні, вони схильні пояснювати іншими причинами.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 3

Патогенетичні ланцюги, що лежать в основі різних форм хронічних ентеритів, багато в чому подібні. В функціональному відношенні вони характеризуються запальною реакцією слизової оболонки, розладами рухової активності, надмірно прискореною перистальтикою, підвищеним тонусом кишки, подразнювальністю нервового апарату, гіперсекрецією води і слизу, ферментативною недостатністю секрету слизової оболонки тонкої кишки, порушеннями перетравлення і всмоктування.

В клінічній картині хронічного запалення тонкої кишки провідною ознакою є неоформлені випорожнення. В об’ємних кашицеподібних випорожненнях знаходять слиз, неперетравлені залишки їжі, креаторею, стеаторею, амілорею. Появі позиву чередують різноманітні скарги на біль ниючого характеру в ділянці навколо пупка, бурчання і здуття живота. Після випорожнень, які бувають 2-3 рази на день, стан хворих значно поліпшується. В подальшому пацієнти скаржаться на зниження маси тіла, що можна пояснити хронічним порушенням травлення і всмоктування їжі в тонкій кишці.

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 2

Функціональні гастродуоденальні розлади представлені симптомами, що з’являються у гастродуоденальній ділянці без будь яких органічних, системних або метаболічних порушень, які могли б пояснити походження скарг.

Міжнародна група експертів з клінічних досліджень, пропонує класифікацію функціональних захворювань гастродуоденальної ділянки до якої входять: функціональна диспепсія (постпрандіальний дистрес синдром та епігастральний больовий синдром), хвороби, що супроводжуються відрижкою (аерофагія та невизначена надмірна відрижка), хвороби, що супроводжуються функціональною нудотою та блюванням (хронічна ідіопатична нудота, функціональне блювання та синдром циклічного блювання) і румінаційний синдром дорослих (Римські критерії ІІІ, 2006р.).

Алгоритм діагностики і лікування хворих з гастроентерологічною патологією: Метод. рекомендації для лікарів. Ч. 1

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – розвиток характерних симптомів та(або) запальне ураження дистальної частини стравоходу внаслідок закиду в стравохід шлункового та(або) дуоденального вмісту, який періодично повторюється (В.Т. Івашкін, А.С. Трухманов, 2000).

Пусковим механізмом виникнення гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР) є недостатність нижнього сфінктера стравоходу, який служить фізіологічним клапаном, замикає стравохід і запобігає закидам вмісту шлунка. В патогенезі ГЕР основне значення надають попаданню шлункового соку або вмісту порожнини дванадцятипалої кишки у відділ стравоходу, що межує зі шлунком.

Применение коллоидного субцитрата висмута в альтернативных схемах эрадикации Helicobacter pylori

С момента открытия микроорганизма появились принципиально новые подходы к лечению гастрита и язвенной болезни, которые обеспечили потрясающие результаты, но с течением лет все больше ранее нерешенных и вновь возникших вопросов предстает перед исследователями и практическими специалистами. Изучение особенностей Helicobacter pylori и модификация схем терапии в ответ на изменения микроорганизма продолжаются.

Украинские врачи, не только гастроэнтерологи, терапевты, но и представители других специальностей, принявшие участие в научно-практическом симпозиуме «Новейшие перспективные технологии диагностики и контроля лечения заболеваний органов пищеварения», который проходил в Виннице 22-23 марта, проявляют большой интерес к современным методикам терапии при патологии желудочно-кишечного тракта.

Коррекция побочных эффектов противовирусной терапии при хроническом вирусном гепатите С

Пациент В., 43 лет, наблюдался в Военно-медицинском клиническом центре Центрального региона Министерства обороны Украины в клинике гастроэнтерологии (г. Винница) с диагнозом хронического вирусного гепатита С (HCV-RNA полож., генотип 1b, виремия 1,4 х 106 копий/мл), минимальной степени активности.

Наличие хронического вирусного гепатита С выявлено случайно, при обследовании по поводу забора донорской крови (ноябрь 2005 г.). В анамнезе — множественные стоматологические процедуры. В январе 2006 г. при УЗИ зарегистрирована небольшая гепатомегалия, степень активности процесса минимальная (АЛТ в 2 раза выше нормы), другие биохимические показатели не изменены. Выполнена биопсия печени. По данным биопсии, дольковое строение сохранно.

Хронические вирусные гепатиты: проблемы и решения

Хронические вирусные гепатиты – группа инфекционных заболеваний, распространяющихся во всем мире с угрожающей скоростью. Этому способствуют и увеличение доли инвазивных медицинских процедур, и значительная распространенность инъекционной наркомании, и все большая раскованность сексуального поведения людей, и множество других факторов.

Наибольшее внимание привлекают вирусные гепатиты В (ВГВ) и С (ВГС). ВГВ в большинстве случаев имеет лучший прогноз, однако его распространенность во всем мире приняла огромные масштабы.

Труднощі діагностики та обгрунтування принципів базисного лікування хворих на неспецифічні запальні захворювання кишечника

Неспецифічні запальні захворювання кишечника (НЗЗК) – це запальні гнійно-виразкові ураження товстої та/або тонкої кишки нез’ясованої етіології, для яких є характерним розвиток різноманітних кишкових і позакишкових ускладнень. Зазвичай до групи НЗЗК відносять два захворювання – неспецифічний виразковий коліт (НВК) та хворобу Крона (ХК).

Постійний невпинний інтерес науковців до вивчення цієї патології пов’язаний зі зростанням захворюваності НЗЗК в усьому світі.

Роль биологической терапии в лечении неспецифических воспалительных заболеваний кишечника (болезнь Крона, язвенный колит)

В связи с тем, что этиология и патогенез неспецифических воспалительных заболеваний кишечника (НВЗК) остаются неизвестными, их лечение сводится, главным образом, к подавлению активности воспалительного процесса и поддержанию ремиссии.

Основу медикаментозной терапии составляют препараты 5-аминосалициловой кислоты, глюкокортикоиды и иммунодепрессанты. Эффективность и безопасность препаратов указанных групп тщательно изучена при проведении клинических исследований.

Особенности диагностики неспецифических воспалительных заболеваний кишечника

Обе формы воспалительных заболеваний кишечника (ВЗК) – неспецифический язвенный колит (НЯК) и болезнь Крона (БК) – могут быть названы болезнями века. Дело в том, что они, имея неизвестную этиологию, получают все большее распространение во всем мире.

Несмотря на внедрение в повседневную клиническую практику современных эндоскопических, рентгенологических и ультразвуковых методов исследований, дифференциальная диагностика НЯК и БК сопряжена со значительными трудностями.

Болезнь Крона – проблемы и современные подходы к лечению

Болезнь Крона ( БК ) – хроническое рецидивирующее воспалительное заболевание желудочно-кишечного тракта ( ЖКТ ), для которого характерно сегментарное, трансмуральное гранулематозное воспаление.

Воспалительный процесс при БК локализуется преимущественно в кишечнике, хотя могут поражаться все отделы ЖКТ, включая пищевод, желудок, полость рта, язык.

Исследование эффективности применения различных схем медикаментозной терапии при лечении больных с неспецифическими воспалительными заболеваниями кишечника

Неспецифические воспалительные заболевания кишечника (НВЗК) (неспецифический язвенный колит – НЯК и болезнь Крона – БК) представляют собой одну из наиболее серьезных и нерешенных проблем в современной гастроэнтерологии и колопроктологии [1, 13].

По уровню заболеваемости они значительно уступают другим гастроэнтерологическим заболеваниям, хотя по тяжести течения, частоте грозных осложнений и летальности занимают одно из ведущих мест в структуре болезней желудочно – кишечного тракта (ЖКТ) [6, 17].